Матіос Марія Василівна
 
Марія Матіос народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки на Буковині у родині гуцулів.
Перші вірші надрукувала у 15 років. Випускниця філологічного факультету Чернівецького університету,
була серед тих, хто згодом домігся присвоєння навчальному закладу імені «буковинського соловейка»— поета Юрія Федьковича.
1992 — дебютувала у журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол» Протягом близько 10 років займалась журналістикою. 8 із них була редактором газети на машинобудівному заводі імені Дзержинського в Чернівцях. Керувала Чернівецькою обласною організацією Національної спілки письменників України, займалась видавничою справою, була одним із засновників науково-літературного «Буковинського журналу» З листопаді 2005 р. до 17 вересня 2010 р. працювала заступником голови Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка (перед цим також працювала в цьому Комітеті з 2003 р.). За цей час змінилися 4 голови Комітету. Була звільнена з посади заступника голови Комітету у зв'язку з указом Президента від 12 липня 2010 року, яким затверджено новий персональний склад Комітету. Рішення про своє звільнення не визнала за законне і з листопада 2010 р. судиться з Комітетом з Національної премії України ім. Т.Шевченка та його новим головою Борисом Олійником. Після того, як в Окружному адміністративному суді Києва Марії Матіос повністю відмовили в її позові, вона заявила про готовність обстоювати свої права в «міжнародних інстанціях». 12 січня 2011 року Марія Матіос звернулася з відкритим листом до Генерального прокурора України, заявивши про переслідування її з боку силових структур та спробу вилучити її книгу "Вирвані сторінки з автобіографії" з книгарень. На захист Матіос виступив із зверненням Арсеній Яценюк.
Державний службовець 2-ї категорії III рангу)
Живе в Києві. Заміжня, має сина.
Дослідила свій родовід до 1790 року.
Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством.
У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу "Юне слово".
 
Творчість

Марія Матіос має некоронований титул «найбільш плідної письменниці України»

Критика її називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки», то «грант-дамою української літератури»

Збірки віршів:
«З трави і листя» (1982)
«Вогонь живиці» (1986)
«Сад нетерпіння» (1994)
«Десять дек морозної води» (1995)
«Жіночий аркан» (2001)
«Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007)


Найбільшу популярність здобули її прозові твори:
«Нація» (2001)
«Життя коротке» (2001)
«Бульварний роман» (2003)
««Фуршет» від Марії Матіос» (2003)
«Солодка Даруся» (2004)
«Щоденник страченої» (2005)
«Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006)
«Нація. Одкровення.» (2006)
«Щоденник страченої» (2007)
«Майже ніколи не навпаки» (2007)
«Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба» - видавництво «Піраміда» (2008)
«Кулінарні фіґлі» (2009)
«Чотири пори життя» (2009)
«Вирвані сторінки з автобіографії» (2010)
«Армагедон уже відбувся» (2011)

Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами. Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії.
2007 року в російському видавництві «Братонеж» вийшли об'єднані під однією обкладинкою переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация», перекладена О.Мариничевою та С.Соложенкіним.
Передостання книга письменниці «Майже ніколи не є навпаки» завершує історично-психологічну трилогію, яку розпочала «Солодка Даруся», а далі і «Нація». За словами авторки, її нова книга про те, що може людське серце, вражене любов'ю і ненавистю, радістю і заздрістю. „Я би виокремила головну думку цієї книги, де «честь понад усе». Кожен персонаж в ній доводить своє людське алібі", — зазначила авторка. Її література не відокремлює окремого жанру та спрямованості на конкретний тип читача
Премії
2009 — державна нагорода — диплом I ступеня в номінації «Бестселер» на V Київському міжнародному книжковому ярмарку за книгу «Москалиця. Мама Маріца — дружина Христофора Колумба»
2008 — переможець конкурсу «Книжка року 2008» в номінації «Красне письменство — Сучасна українська проза»: «Марія Матіос. Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба» (видавництво «Піраміда»).
2007 — переможець конкурсу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Майже ніколи не навпаки»).
2007 — Гран-прі та 1-е місце конкурсу «Коронація слова 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки»
2005 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся».
2004 — переможець конкурсу «Книжка року» («Солодка Даруся»).
 

Данилюк Василь Степанович
Данилюк Василь Степанович, народився 25 серпня 1970 р. у с. Розтоки Путильського р–ну Чернівецької області у багатодітній сім’ї. З 1977 до 1985 р. навчався у Розтоківській середній школі, по закінченні якої вступив до Чернівецького музичного училища ім. С. Воробкевича (1985 – 1989 рр.). У 1989 – 1991 рр. проходив військову службу у м. Івано-Франківську. Під час служби у війську працював солістом естрадного гурту „Багряна зірка”, яким керував композитор, нині Заслужений Діяч Мистецтв України В. В. Домшинський. У 1991 р. почав трудову діяльність викладачем музики в Путильській ДМШ. Паралельно працював солістом гурту „Згарда”, де провідним солістом був Народний Артист України Іван Попович. У 1992 р. став лауреатом 1–ої премії на Міжнародному гуцульському фестивалі. В цьому ж році отримав 2–гу премію на Міжнародному пісенному фестивалі „Доля” в м. Чернівцях. У 1993 р. працював артистом оркестру Чернівецького обласного об’єднання музичних ансамблів.
У 1993 р. брав участь у Міжнародному пісенному фестивалі „Золоті Трембіти” м. Тернопіль, де представив музичний твір відомого Львівського композитора Скорика „Намалюй мені ніч”.  1995 р. соліст Чернівецької обласної філармонії. Працював під керівництвом народного артиста України, композитора Левка Дутковського. У 1998 р. на Всеукраїнському фестивалі в м. Києві „Пісенний вернісаж” рок-кантата Л. Дутковського „Діва Марія” здобула Гран-прі, одним з виконавців якої був В. Данилюк.
У січні 2003 р. В. Данилюк презентує свій перший творчий вечір „У Василя на Василя”, який відбувся на сцені музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської. У 2003 р. пісня В. Михайлюка „Анничка” у виконанні В. Данилюка ввійшла у саунд-трек відомої в Україні кінострічки „Один у полі воїн” режисера Г. Вірсти. Протягом осені 2005 р. Чернівецькою Держтелерадіокомпанією був відзнятий музичний фільм В. С. Данилюка „Розтоки”, режисером якого була А.П. Фантух. Цей фільм побачили 62 країни світу, трансляцію якого забезпечив Київський телеканал УТР. Протягом всіх цих років плідна співпраця В. Данилюка з відомими поетами та композиторами України збагатила пісенну скарбницю Буковини.
З перших днів творчої дороги В. Данилюка неабияку роль відігравав справжній соловій українського радіопростору, незабутній Микола Смолінський. У 2006 р. вступив до Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича на кафедру музики, який закінчив у 2009 р. У лютому 2008 р. В. Данилюк дає другий сольний концерт „Незнайомка” у м. Чернівці, продюсером якого був Заслужений Діяч Мистецтв України Семен Цидельковський, у супроводі гурту „Метроном”.
18 червня 2008 р. В. Данилюку присвоєно почесне звання Заслуженого Артиста України.
 До 600-річчя міста Чернівців вийшла антологія компакт-дисків митців Буковини, в яку увійшов диск з піснями В. Данилюка.
В листопаді 2008 р. В. Данилюк повертається працювати в Чернівецьку обласну філармонію на посаду соліста-вокаліста та керівника естрадного колективу. 30 березня 2009 р. В. Данилюка приймають до творчої спілки „Асоціація діячів естрадного мистецтва України”. Найвідоміші пісні 1992-2008 рр.: „Морозенко”(сл. Т. Коломієць, муз. В. Домшинський), „Чугайстер” (сл. В. Вахновський, муз. І. Іванців), „Буковиночки”(сл. І. Богданюк, муз. В. Рурак), „Дивні чари”(сл. Г.Дущак, муз. Ю.Холоменюк), „Україна моя вишиванка”(сл. М.Булах, муз. В.Домшинський), „Сніжинки падають”(сл. А. Фартушняк, муз. Л. Дутковський)  
Одружений, має двох дітей: доньку Діану 2001 р. народження та сина Степана 2006 р. народження.
Данилюк Василь Степанович нині проживає на Буковині, в м. Чернівцях.
 

Євдощак Володимир Іванович

Євдощак Володимир Іванович народився 27.07.1976 року в селі Розтоки Путильського району Чернівецької області. З 1983 по 1991 р. навчався в школі. В 1991 році поступив на навчання до Коломийського механіко-технологічного коледжу по спеціальності «Облік і аудит», де навчався до 1994 року. З 1994 по 1997 р. Студент економічного факультету Чернівецького державного університету ім.. Ю. Федьковича, а також закінчив військову кафедру з отримання звання «Молодшого лейтенанта». В 1997 по закінченню університету залишився працювати асистентом на  кафедрі Обліку і аудиту« економічного факультету ЧДУ, де пропрацював до 1999 року, одночасно навчався в аспірантурі ЧДУ. З 1999 року працює методистом і викладачем факультету підприємництва Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету (ЧТЕІ КНТЕУ), закінчив аспірантуру Київського національного торговельно-економічного університету. Кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку і аудиту ЧТЕІ КНТЕУ. Автор більше 25 наукових праць у галузі економіки. Співавтор підручника «Державний фінансовий контроль».

 

Томків Анатолій Миколайович
Народився в сім'ї педагогів в 1954 році, в селі Конятин Путильського району. Батьки — галичанин Томків Микола Михайлович та Томків Надія Дем'янівна з древнього козацького роду Довгоруків на Переяславщині Київської області в 50-тих роках у відповідності з тодішньою освітянською політикою держави разом з багатьма іншими молодими спеціалістами приїхали на Буковину. Ім'я Миколи Михайловича Томківа, одного з кращих працівників освітньої галузі, керівника загальноосвітніх шкіл в Усть-Путилі, Розтоках добре відоме в педагогічних колах Путильщини. Син Анатолій з дитинства проявляв цікавість до мистецтва, гуманітарних наук. Ще будучи учнем п'ятого класу в Усть-Путильській восьмирічці, він самотужки організував перший в області на той час шкільний ляльковий театр, сам писав п'єси. Самодіяльний театральний колектив успішно виступав на сільській, районній сцені. А. Томків здобув філологічну освіту в Чернівецькому державному університеті. Працював викладачем української мови та літератури, німецької мови в Підзахаричах, Селятині. Однак, головне творче життя Анатолія почалось з роботи в Чернівецькій держтелерадіокомпанії. З 1976 року — він диктор обласного радіо і телебачення, редактор молодіжних програм, ведучий республіканських телепрограм для дітей "Срібний дзвіночок", спеціальний кореспондент Держтелерадіо. Під час "оксамитової революції" А.Томків вніс пропозицію тодішньому керівництву області створити пресову службу при обласній раді Так з'явилась одна з перших на Україні прес-служб в системі представницької, виконавчої влади. Впродовж тривалого часу А.Томків — керівник прес-служби Представника Президента України в Чернівецькій області, обласної ради, обласної державної адміністрації. З 1999 року Анатолій Томків — видавець відомчої газети ВДАІ УМВС України в Чернівецькій області "Дорожній вісник", кореспондент всеукраїнських журналів "Сигнал" та "Вісник Державтоінспекції України". Виховує двох доньок — Людмилу та Богдану.